Успішний чоловік пропер себе
Крізь води літ.
Помилками просякши,
Кривавими помилками.
Переситившись перемогами над слабшими,
Він – статуя достатку на узбережжі грошових потоків.
Розплачуючись кістками дурнів,
Купує шовкові знамена,
Його переможним ликом розписані.
Розплачуючись скальпами мудреців,
Купує ближніх поклони щоденні.
Пофарбована кістковим мозком,
Зіткана із м’язових тканин
Ковдра для його блаженних снів.
У личині святої простоти,
Розкриває рецепти свої тупій юрбі:
«Ось так я виграв, так пробився…»
Самовдоволений, усміхнений,
На фундаменті з мерців
На колоні з черепів стоїть він,
Зізнаючись, як немовлят гнобив.
Веселий, товстий, спітнілий,
Промову виголошує свою у святій простоті –
Сама невинність!
------------------------------------------------------
The successful man has thrust himself
Through the water of the years,
Reeking wet with mistakes,
Bloody mistakes;
Slimed with victories over the lesser
A figure thankful on the shore of money.
Then, with the bones of fools
He buys silken banners
Limned with his triumphant face,
With the skins of wise men
He buys the trivial bows of all.
Flesh painted with marrow
Contributes a coverlet
A coverlet for his contented slumber
In guiltless ignorance, in ignorant guilt
He delivers his secrets to the riven multitude.
"Thus I defended: Thus I wrought."
Complacent, smiling
He stands heavily on the dead.
Erect on a pillar of skulls
He declaims his trampling of babes;
Smirking, fat, dripping
He makes his speech in guiltless ignorance,
Innocence.
