В одному болоті виросла троянда,
Її оточували лиш лобода і будяки,
Вона, інколи вела себе немов лаванда,
Поглядом стріляла гордо, як з гори.
Собою милувалась, тішилась, цвіла,
Критикувала всіх в болоті,
Мовляв, тут тільки я одна така,
Маю бути і в повазі, і в турботі.
Прийшло спекотне літо, сонце жарить,
Усі спокійно ждуть дощу,
Тільки троянда лихом марить,
« що ж буде, я не будяк, я ж помру»!
Заспокоюють троянду, «все добре буде»,
«та що ти говориш?ти що дурак»?
Тут із під пенька вилазить рак –
«заспокойся ти.. ти ж звичайнісінький будяк»!
молодець! добре підмітив - добре бачиться порівняння з реальним людським життям, браво, в тебе дійсно є талант, це тобі а це твоєму віршику (в доброму розумінні)
oleg lytvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цікаво і несподівано вийшло. можна ще:
У назві додати байка "Будяк". і в кінці, як годиться у байці додати два рядочки головного змісту байки:
до прикладу:
...ця байка повчальна і в нинішній час:
гординя з нас зробить звичайний будяк...
Але і так суть зрозуміла. Молодець!
oleg lytvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
гарна байка і досить повчальна: вивищення, зверхність - то є гріхом. однак і не ракова справа судити, бо будяку трояндою не стати. просто треба поважати одне одного!!! спасибі за гарні роздуми. Тобі за твір -
oleg lytvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, дякую, захотілось спробувати щось нове написати. не знаю чи вийшло, на Ваш розсуд.
а це твоєму віршику (в доброму розумінні) 
