Не виношу тиші,
бо вона гнітить
і думки невтішні
обсідають вмить,
Раптом в мене знову
зневіра вповзе,
з тривогою змовна,
а мені й так зле.
Віра є, не скресла,
певно ще не час,
й діти перевеслом
поєднали нас.
Душа твоя наче,
ластів'я в вікні,
достукатись хоче
в серденько мені.
Бог, прости гординю,
всі не без гріха,
лиш себе виню я,
що любов стиха.
Не виношу тиші,
бо вона гнітить
і думки невтішні
обсідають вмить
-я 100% з вами заодно!
хоча поети в більшості полюбляють тишу, я за тишу- лише на короткий час...я така рада,що зустріла Вас,що ми однакової думки
tatapoli відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ТАНЮ,
В МОЄМУ ВІДГУКУ АКЦЕНТ БУВ НЕ НА ВОЛАХ, А НА ПУСТИХ ЯСЛЯХ. ЯКЩО ДВОЄ РОЗЛУЧАЮТЬСЯ, ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ТАМ, ДЕ ПОВНИЛИСЯ ПОЧУТТЯ, ТЕПЕР ПУСТКА. РОМАН ПАНАСА МИРНОГО "ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ ЯК ЯСЛА ПОВНІ" - ГЛИБОКА ПСИХОЛОГІЧНА ДРАМА.
ОСЬ ЩО ПРО ЦЕ ПИШУТЬ В ІНТЕРНЕТІ:
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» я вважаю глибоко психологічним твором. Панас Мирний змусив задуматися над однією з найголовніших проблем життя - проблемою вибору. Рано чи пізно вона постає перед кожним...
tatapoli відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не переймайтеся!
Це перша реакція, а вже не видалиш!
Все я розумію! Тому, як кажуть - "проехали"!