Не виношу тиші,
бо вона гнітить
і думки невтішні
обсідають вмить,
Раптом в мене знову
зневіра вповзе,
з тривогою змовна,
а мені й так зле.
Віра є, не скресла,
певно ще не час,
й діти перевеслом
поєднали нас.
Душа твоя наче,
ластів'я в вікні,
достукатись хоче
в серденько мені.
Бог, прости гординю,
всі не без гріха,
лиш себе виню я,
що любов стиха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2012
автор: tatapoli