Я піду, та, напевно, стає неважливо як саме,
Щось зупиниться в серці, таке все ж і рідне, й кохане,
Осінь слідом піде, забере все тепло, всі усмішки,
Ну а ти, так опустишся долу, тихенько, по-трішки.
Щось зупиниться в серці і битися знову не стане,
Тільки крапельки болю у гіркості кави розтануть,
І закриються протягом ті, що відчинені двері,
Ти залишишся з нею, з отою, яка замість мене.
Ти залишишся з тою, яка набагато є інша,
Непривична така, не рум'яна,за мене світліша,
Яка любить тебе, і обожнює цукор у чаї,
Незвичайна , яку ти, напевно, так само чекаєш.
Я піду, та, напевно, стає неважливо як саме,
Щось зупиниться в серці, таке все ж і рідне, й кохане,
Осінь слідом піде, забере все тепло, всі усмішки,
Ну а ти відпусти, відпусти свою біль хоч на трішки.
ID:
300431
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 16.12.2011 22:23:06
© дата внесення змiн: 16.12.2011 22:23:06
автор: Alexis_N
Вкажіть причину вашої скарги
|
