UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: У філіжанці кава захолола… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Люба Василик, 04.12.2011 - 10:46
Вже пізню осінь дні перегорнулиІ відзвучало трепетне "люблю"  дуже красиві образи і щирі почуття...  не перестаю захоплюватись твоєю поезією  
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі,Любонько,за такі теплі слова!  Приємно)  
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую сердечно,пані Галино! 
molfar, 04.12.2011 - 10:14
Прекрасна блюзова композиція, кожен рядок виписано майстерно, нотка смутку відтінює слова і дуже гармонійно перегукується з осінню. Словом - захоплений.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
 Приємно вражена таким коментарем від Вас)Щиро дякую,пане Мольфаре! Рада,що цей вірш Вам сподобався!
Валя Савелюк, 04.12.2011 - 09:44
...А ти пішов, вдоволений і гордий...у нас з вами дивним чином дещо співпали теми сьогоднішніх публікацій... цілковито різними засобами кажемо про щось подібне... цікаво виходить... у вас все красиво, сумно і пластично, як вода... у мене -- різкіше, щоб схаменулися! і однозначно -- як вогонь... вірні ми стихіям нашим... ...І пізні айстри, кинуті додолу, Немов уламки скинутих зірок, Вже дотлівають, втративши надію Надпити спрагло свіжої води... -- гарне порівняння... промовисте... чисто Ваше... і настрій -- світлої печалі... а чиє серце він затиснув у лещата? думаю, своє також? прекрасний вірш 
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Своє серце в першу чергу затиснув.  Адже розставання-це болючий процес для обидвох.Хоча,деякі люди просто роблять вигляд,що їм байдуже...І справді,співпали теми наших сьогоднішніх віршів,тільки передали ми схожі теми різними засобами(як Ви вже підмітили ).Ви-палкий експресивний вогонь,я-спокійна врівноважена вода.Цікаво спостерігати:мені за Вами,а Вам за мною. Дякую Вам щиро,люба Валю,за такі душевні і змістовні коментарі!
Halyna*, 04.12.2011 - 09:42
А я при тобі плакати не вмію,Не озирайся на прощання, йди. А ти пішов, вдоволений і гордий, І у лещата серце затиснув. Які ж болючі та красиві слова! Нема слів від вражень 
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Галинко! Приємно читати такі теплі слова від тебе)
Дощ, 04.12.2011 - 09:35
...І пізні айстри, кинуті додолу,Немов уламки скинутих зірок... Ось це вже - безповоротність... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як розкидані уламки не зібрати докупи,так і розбиті почуття не повернути назад...  Дякую щиро за Ваше розуміння!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Там,де є щастя,там і печаль не забариться. Дякую Вам щиро! Приємно,що завітали!
Валентина Ланевич, 04.12.2011 - 09:32
"А ти пішов, вдоволнний і гордий,І у лечата серце затиснув." Хто, зна, та у житті буває так,- сповна, за гординю згодом приходить розплата.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гордість-поганий порадник закоханим...Дякую,Валю! Завжди Вам рада! 
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
