Кава Сашу якщо і допомогла розбудити то не надовго, адже відчувши її аромат він пригадав що давно не пив каву з коньяком і додав дозу "знеболювального".
Дівчина з розчаруванням вмостилася навпроти і стала просто розглядати свою мрію. Не минуло й сорока хвилин як провідниця оголосила про кінцеву зупинку.
Дівчина ледь-ледь розтормосила Сашу аби той розплющив очі, кілька хвилин він потратив на те щоб зрозуміти де знаходиться і що він нього вимагають а коли все ж зрозумів і спробував встати то це йому вдалося далеко не з першої спроби. Залишати його таким було вкрай небезпечно і дівчина вирішила рятувати свого кумира і відвести його до себе додому проспатися, а там було б і далі видно.
Щойно ця незвична парочка вийшла з вагону як нею зацікавились працівники лінійного відділення міліції і то було не дивно - адже худенька хоч і висока молоденька білявка практично волочила на собі кремезного чоловіка років 35.
Обмежившись перевіркою документів та кількома вигаданими на ходу дівчиною фразами на кшталт "Вибачте ми з коханим посварились, ми скоренько в таксі і не створимо нікому проблем" міліціонери не просто відступили, а і допомгли дотягнути Сашу до таксі. Та і як можна було відмовити такій вродливій дівчині в такій скрутній ситуації.
Доки таксі мчало по місту в іншій його частині Анна зачинилась у ванній і плакала, після ліжка вона завжди йшла в ванну приймати душ, але тепер він був куди соленіший ніж зазвичай. Сльози текли рікою і лише шум води виконував подвійну роботу - приховував схлипування і заспокоював Анну. Наплакавшись досхочу вона вийшла з ванною помітивши те, що чогось не вистачає - а не вистачало їй аромата свіжості від її улюбленого гелю для душу... за емоціями вона і не помітила що просто простояла під струменем води майже півгодини.
Олег постукав у двері ванної та зайшов всередину тримаючи розгорнутим її улюбленого теплого халатика. Чоловік сам колись подарував його і коли бувало він їхав у відрядження то цей халатик своє ніжністю та теплом нагадував Анні Олега. Їй вперше за останні кілька днів стало легше і вона знову заснула. Чоловік попередивши на роботі що його сьогодні не буде приліг поруч.
Минуло кілька годин денного сонного царства і герої цієї розповіді почали прокидатися - спочатку прокинувся Саша і пригубивши пляшку Боржомі яку хтось завбачливо лишив біля ліжка спробував зрозуміти де це він. На столі стояв відкритий ноутбук на який була сперта записка. Навіть не читаючи неї Саша пірнув в нетрі інтернету - перевірити пошту - чи бува не відповіла Анна на його листи, в он-лайні його чекало лише розчарування. Шурхіт паперу під рукою нагадав Саші що йому було адресоване послання -
"Шановний Олекснадре - я за кілька хвилин повернусь - будь ласка дочекайтесь". Спробувавши пірнути у спогади останньої ночі та ранку Саша лише зміг відмітити що його голова занадто болісно віднеслась до цих спроб, і крім того єдиний спогад який все ж крутився в його мізках ніяк не вкладався в реальність - йому вперше за останніх кілька днів снилася не Анна а якась білява незнайомка... "Чи може то і не сон був" подумав Саша і саме в той час почув що в квартирі відкриваються двері. Його сон стояв перед ним.
Що ж далі? я з нетерпінням чекаю продовження, Я же з такою цікавістю і з такою швидкістю ніколи не читала еічого..Які емоції,які емоції! Одночасно хочеться опинитися на місці ЛГ , а з іншої сторони їй і не позаздриш ,і шкода її ,і засуджуєш її,але цетакийвмр емоцій вперемішку
