Коли двоє людей -
на одній піднімаються хвилі,
Коли двоє летять -
-на однім -
-на однім лиш! - крилі,
То скажи Ти мені, -
може, справді? -
для них неважливо,
Чи побачаться знову
вони в цім житті взагалі?
Коли двоє людей
із самотності чаші гіркої
Вже напи́лися
доп'яну, досита, вщент і до дна,
То скажи Ти мені,
чи не можна своєю рукою
Їм налити інакшого -
- трішки -
у келих вина?
Коли двоє людей,
наче прапор,
несуть свою гордість,
Якщо в гордості цій
їх зане́сло в крутім віражі,
То скажи Ти мені,
а чи вартий цей прапор Любові?
Тільки в очі, уголос,
усім своїм серцем скажи...
божественно...
Олюся, нема слів...
але для мене все-таки лишилося загадкою, як це - летіти на одному крилі удвох - тобто бути схибленими в одному напрямку?
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олюсю!
Я Тобі гарно дякую!
Дати відповідь на загадку (пташиною мовою) я, мабуть, і сама не зможу, бо цей рядок - наслідок трансформацій поетичних образів, і не тільки моїх власних...
Але якщо Ти зрозуміла про:
"двоє людей, що на одній піднімаються хвилі", то далі вже все просто: хвиля піднімається в небо, відривається великою краплею від моря-океану, перетворюється на крило, щось на зразок "ковер-самолет" і лети-лети-лети...
всі ми схиблені...
