Уявіть собі дівчинку,яка живе одна. Одна-самісінька. З котом.
Кожен вечір, засинаючи, вона пригортала кота до себе, і він вдоволено мурчав. І вона засинала, уявляючи себе Щасливою МІСІЯносією.
І вона не чула,що кожну ніч кіт страшенно вив, намагаючись виповзти з її міцних обіймів. Вона не чула. Відтак зранку прокидалась, бачила сплячого кота й знову щасливо посміхалась.
Уявіть собі, що дівчинка виросла. Кіт здох. А життя продовжувалось.
Вона кожен вечір пригортала до себе якогось чоловіка й не могла зрозуміти,чим той незадоволений. Вона не чула виття.
Як кішка,вона видирала чоловіків з чужих обіймів і не відпускала.
Так,завше була самотня. Завше Вільна.
Вона з дитинства не знала,що таке Воля. І тільки вона змогла відчути, що воно таке.
І я наголошую, що вона і тільки вона відчуває що таке Воля. Не дивлячись на те, що жодного разу в житті не чула такого слова.
Я наголошую, що тільки без вчителя людина може дійсно оволодіти знаннями.
Уявіть собі, що книга=вчитель.
Вчитель(книга) може допомогти вам у незнайомій країні, у незнайомій мові. Книга(вчитель) можуть вам підказати, що сказати і майже підказати, з якою вимовою. Але жоден вчитель, жодна книга не допоможуть вам зрозуміти, що вам сказали у відповідь.
Ми так і живемо - у системі скоординованих понять, вимовлених слів, але ми не чуємо, що нам каже у відповідь Всесвіт.
А може він проти?
Почуйте його!
І я наголошую, що тільки людина,яку ніхто не кохав, знає, що таке кохання. Вона,і тільки вона може продукувати Кохання. Бо вона може сказати: "Я не розумію ваших формулювань. І я незнаю що ви кажете. Я не розумію слова кохання. Відтак я кохаю. І тільки я права. Бо це моє слово. Я, власними руками, творю цю абетку і цей словник."
Ви знаєте, що таке солодке? Знаєте? А тепер забудьте! І допоки ваш нерв не скаже вам "це є солодке", не вірте.
Бо так Є.
