Літо в жовтих фарбах догорає.
У німій зажурі старий сад.
Ось пташками листя облітає...
Яблук спілих чую аромат.
Змійкою прослалась жовта стежка.
Оксамитом встелена земля.
І літА заплутались в мережці,
В тій що доля, сміючись, плела.
Я без тебе осінь зустрічаю...
Пусткою повіяло в саду.
Може, зараз й ти мене згадаєш?
На хвилинку тільки украду...
Яблуко упало й покотилось
На давно зів"ялу вже траву...
Ну чого ж ти, серце, зажурилось?
Я свою журбу переборю...
Вже останній промінь погасає.
Холод пробігає по спині...
Яблуками спілими стрічає
Сад, що тихо тоне у імлі..
Надя нема за що дякувати, я просто хотів звернути увагу на цей куплет та і сам не провірив там у третьому рядку "в потрібно убрать В цілому вірш гарний мені сподобався хоча осінього відтінку багато...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже-дуже гарно!!!сама б пройшлась такий садом!!!прогулялась по стежинці, тільки я б написала "зміючкою повелась.."...але це так)))головне, що Ваш вірш неперевершений!!!!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за красивий коментар. але ЗМІЮЧКОЮ не вийде. бо буде наголошений не перший склад, а другий..
Дякую за увагу!