Сильний дух і холодний розум – основа людини.Так завжди було,так має бути.Ми не з роду давніх ацтеків або диких племен далекої Африки,ми зовсім інша цивілізація.Слов’янська кров набагато могутніша,ніж можна уявити,просто ми про це забули.Агов,Піпл!Я до вас звертаюсь!І не потрібно ховати голову,подібно до переляканого страуса.У ній все одно порожньо,з вас нічого взяти.Мовчитие?Мовчіть…
Чого ми постійно боїмося?Може когось?Тоді кого?Один одного,машин,стихійних явищ?Технічного прогресу?Загубитися в сірій масі,залишитися самотніми та померти забутими?Страх – одна з властивостей нашої психіки.Але боятися треба себе самого.Ми – головна рушійна сила,перед якою не встоїть жодна з можливих перешкод;зброя масового враження,яку в руках ми ж і тримаємо.
Чому так часто брешемо?Бруд і сморід практично злився з людською повсякденністю.Наше”я” захлинається густим гівном та помиями.Ми брешемо вдома,плетемо нісенітниці на роботі,часом вигадуючи такий абсурд,що виходить за рамки гіперфантастичного.Куди до нас Стругацьким чи Р.Сальваторе!У своїй брехні ми неперевершені.А найсмішніше те,що ми самі ж в неї віримо.
Помста.Жахлива річ,та якою звабливою і жаданою вона може бути.Особливо,якщо стає сенсом життя.Кожний день,наповнений цією отрутою,додає досі незнаних сил.Чому ми злопам’ятні?Навіщо вбираємо в себе ту нечисть слів і випорожнення вчинків та відповідаємо тою ж гидотою?Хіба від цього стане спокійніше на душі?Кажіть що хочете,але в позитивну відповідь я не повірю.
Чи кохали ви по-справжьому?Пристрасно,божевільно,наче востаннє?Підніміть руки.Один,два…Все зрозуміло.Задавав собі хтось хоч колись питання:чому ми не вміємо любити?Навіщо діяти за математичним правилом,типу”я така і ти такий,ми однакові,не буде ніякої різноманітності, плюс на плюс дає мінус, і ми не зможемо бути разом”!?Що це за видумки?Нащо створювати ілюзію?Та якщо вже пішли таким шляхом,то чому не можна взяти за приклад,коли мінус на мінус дорівнює плюс?Хіба ж більше обдуримо себе?Як би я зустрів одного з таких розумників,то розбив би йому ніс.
Ми швидко звикли до того,що на світі все має свою ціну,не замислюючись про наслідки.Самі ставимо цінник,часом роблячи невеличку знижку.Народна мудрість мовить:”Коли гроші говорять,то правда мовчить”.Підкуп,хабар – такі ж самі слова,як Батьківщина і сім’я.Для теперішнього суспільства вони знаходяться на однаковому рівні.Чого нового ще чекати від нас самих?
Ви сидите на місці,підперши руками підборідки й думаєте:”Нафіга він перед нами розпинається і прагне довести те,що ми прекрасно розумієм?”Я не знаю.Напевно стомився мовчки дивитися на всю цю парашу,погоджуватися з усілякою маячнею,по-собачому віддано киваючи головою.Я не уявляю скільки ще “чому?” і “навіщо?”.Я не знаю,що буде завтра.Але щось мені підказує на існування іншого шляху для нас усіх,більш гуманного,чистішого.Де його шукати?Розшифровка знаходиться в середині кожного,її потрібно тільки вірно розтлумачити.
ID:
259805
Рубрика: Проза
дата надходження: 15.05.2011 19:09:23
© дата внесення змiн: 15.05.2011 19:09:23
автор: Ендрю Мітін
Вкажіть причину вашої скарги
|
