На зустріч весни
Проростають залізні прути
крізь солом’яне тіло.
Дух пришитий червоно-чорними нитками до неба –
і золотий пил осідає на торішні бур’яни.
Кінь оминає поле.
Мале хлоп’я прибіжить дивитись на зорі.
Проростають залізні прути
крізь солом’яне тіло.
Моя сорочка пришита до неба,
а душа вже летить…
***
Труби заводів
за вікном мого дому
вгризаються в небо.
Труби проколюють місяць і сонце,
труби заблукали в собі і не знають,
чого вони хочуть.
Труби старі
і нікому не потрібні.
Трубам скоро прийде труба,
і тоді їх чекає прийомник металобрухту,
і тоді трубам буде по цимбалах,
що про них думаю я.
