Зимовий вечір добігав свого логічного завершення.Вкриті інієм берези,ніби гордо красувались одна перед одною новим сніжно-сріблястим вбранням. Довкола тихо,лиш де-не-де було чути легесенький шепіт вітру.Небо обережно вкривалося нічною ковдрою,витинаючи на ній оздоблені золотом зорі.... ***
Роксолана вже півдня вешталася франківськими вулицями. Шукаючи чогось незвичайного,вона з подивом вдивлялася в небо. Здавалося,що в цьому затемненому небі,невидимим чорнлом написане все її життя.таке Дивне,чудернацьке,сповнене заборонених почуттів...
З Денисом вони дружили ще з п*ятого класу.Він був старшим за неї на 4 роки.Роксолана завжди мріяла про дорослого брата,та натомість доля подарувала їй Дениса.Це був саме той випадок,коли рідкісна й неймовірна дружба між хлопцем і дівчиною й справді була дружбою: не більше і не менше. Після уроків Денис завжди проводив дівчину додому та з серйозним виразом обличчя давав настанови,як то подобало старшому другові-братові.Роксолана тоді щиро сміялася та урочисто присягала вчасно прийти з прогулянки,вивчити всі уроки та не спілкуватись на вулиці з чужими людьми:))).
Дениса вона любила всім серцем,бачила в ньому старшого наставника,друга і навіть подругу))))).Часто хлопець приходив до неї,коли та дзвонила серед пізньої ночі, розказуючи про чергове трагічне кохання,яке шматочками відривало юну душу.Хлопець огортав Роксолану обіймами,лагідно цілував в лоб і заспокоював.Вона ж могла так проплакати до самісінького ранку,а Денис з любов*ю її втішав...
***
Так минуло десять років,а дружба цих двох лише міцнішала.Денис закінчив факультет іноземної мови та влаштувався перекладачем у місцеву туристичну фірму.Роксолана ж навчалася на філологічному,а ще паралельно підпрацьовувала в одному з молодіжних видань.Коли вони були разом,то знову почувалися школярами.Щирими,невимушеними та такими дитячими.Денис не припиняв давати Роксолані настанов,а Роксолана так само відверто плакала в його обіймах...
В один з таких моментів,їхні погляди зустрілись і,якось напівсвідомо губи вітали ніжний-ніжний поцілунок...В цю хвилину обоє зрозуміли,що насправді кохають один-одного,але розгубившись,швидко відсахнулись,наче ошпарені кип*ятком,вдали,наче нічого не сталося.Денис пішов,а Роксолана поспіхом стерла зі свідомості цццю подію..
***
Пройшло два роки.З того моменту вони так і не бачились.Кожен жив своїм життям.В очах друзів,ці двоє залишилися рідкісним випадком справжньої дружби між протилежними статями,і ніхто й ніколи не дізнається,як сильно й щиро Денис і Роксолана кохали один одного,навіть вони самі...
***
Роксолана вже півдня вешталася франківськими вулицями. Шукаючи чогось незвичайного,вона з подивом вдивлялася в небо. Здавалося,що в цьому затемненому небі,невидимим чорнлом написане все її життя.таке Дивне,чудернацьке,сповнене заборонених почуттів...
ID:
253760
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.04.2011 16:33:29
© дата внесення змiн: 14.04.2011 16:33:29
автор: Христинка
Вкажіть причину вашої скарги
|
справді, ви хороший прозаїк
