Барвиста квітка так раптово зсохла,
на свічці, мов сльозинки, краплі воску -
під власний спів у вічність йшла епоха.
мигтіли кадри на клітинках мозку.
Прощалась з запізнілою весною,
лише два дні до цвіту не доживши,
в останнє милувалася собою
в вікні екрану спогадом ожившим.
Прощалася з багатолюдним залом
неординарно, в гурченковім дусі, -
у вічність йшла епоха величаво,
і цю епоху називають - Люся!
Її пісенька " Пять минут" стала увертюрою до життєвого спектаклю під назвою " Шлях до безсмертя".
Вічна їй память! Вона заслужила народну любов і визнання!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На вогнищі суєтного буття Завжди про когось пам*ять дотліває...Воно цікаве-це людське життя:У цього-вічність,того ж-вмить немає
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це вибір наш.., щоб потім оцінить
своє життя, і шлях свій, і дорогу.
Хто правильно його зумів зробить,
хто працював - той не розтане вмить,
бо їм вже Вічність поклонилась в ноги.