На небi яснiм
На небi яснiм я влаштован,
На грiшну землю не дивлюсь,
Я надзвичайно тим здивован,
Що нiчого не соромлюсь.
Я бачу голiї тiлеса,
Якi гуляють навкруги,
Вони гнучкiї, як берези,
Бiлiють довгiї ноги.
І це для нас цiлком пристойно,
Ми не заплющуєм очей,
Проте, що я побачив щойно,
Менi завадило ночей.
Стояв я якось на свiтанку,
Спiвучi слухав голоси,
Дивлюсь, iде якась панянка
Неперевершеної краси.
Вона лукаво пiдморгнула,
Плечем поклично повела,
Розкiшно стегнами гойднула,
Вона ж без одягу була.
Я зцепенiв, клiпав очами,
Тремтiв, спiтнiвши iз жару,
Безладно сiпав я ногами,
I думав:\" Боже, я помру\"
Вона нетерпляче спитала,
Чом я, як стовбур той застив,
Вона ще трохи почекала,
А я, знесилений, присiв.
Чому, спитаєте, злякався
Тоненької панночки жаги?
Коли до неї придивлявся,
В перуцi бачив два роги.
Була це сама дияволиця,
Вона шукала в нас того,
Хто б мiг на на неї спокуситься
Заради племенi свого.
Якби усе це так зробмлось,
То через певнiї часи
Враз бесiнятко наролилось
Ще небувалоi краси.
ID:
242548
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 21.02.2011 20:55:08
© дата внесення змiн: 21.02.2011 20:55:08
автор: contacter
Вкажіть причину вашої скарги
|
у вірші я не побачив Сосюри 
