(zufällige Notizen - Wortenzüge aus dem Kopf)
Was ist eigentlich unsere Ewigkeit, von der wir uns so gerne und sooft träumen lassen. Das bedeutet nicht , dass du nicht verstehen kannst, dass deine Problemen nicht wichtiger als die von allen anderen sind. Du bist eine Welt! Oder so: DU BIST DIE BESTIMMTE WELT, wo ich mich einmal verloren habe und bis jetzt nicht wiederfinden kann. Du hast mich nicht gekauft, nur zerbrochen, verteilt und weggeschmissen … ich dich selbst. Danach hast du mich geistlich zerkleinert. Ich denke, dass du nicht gewusst hast, wie weitergross mein Geist ist. Und das war dein erster Fehler.
„Ти можеш зі мною не спілкуватися, не відповідати на мої повідомлення, можеш, навпаки, відповідати- мені байдуже, бо ти одкаво допомагатимеш мені у моєму дослідженні. Довгому та складному, яке допоможе усім зрозуміти, як людина може бути щасливою у ситуації, коли вона могла б бути лише нещасною.
Ти приходив цієї ночі до мене у сні. Вперше за десятки останніх місяців. Це теж вихід на контакт. Ти прислав мені фото своєї сестри(яка після народження дитини розповніла і постаріла), своєї простої та незграбної дружини, яка, як виявилось в ході сну, померла, залишивши тобі малого. Ми блукали сірими, цементностінними вулицями якогось міста, бо ти захотів мені показати розказане наяву. Мені стало шкода тебе, твоєї дружини, дитини. Але залишатись у цьому вимірі, щоб з тобою грати далі роль жертви, я не хотіла. Прикро було знати, що зі мною у тебе було б все по-іншому, зі мною ти б був щасливим, бо я кохала!Чому люди відкидають тих, хто їх любить, і є з тими, хто ними керує, хто їх використовує? Подумай.»
Niemand ist so wichtig fur mich, wie ich selbst, weil ich immer alleine bin. Ich wollte tippen „…fast immer“, aber es wuerde wirklich eine tolle Lüge, wie ich weiß-
Du kennst mich nicht. Du kannst mich auch nicht so gut kennen wie ich möchte. Und trotzdem du wie niemand darfst es. Weil ich es will- genau so stark wie dich.
Also, ich habe es gesagt. Es ist nicht leichter und einfacher geworden, weil es sowieso einfach und leicht ist.
Не пам’ятаю, коли мені перехотілося помилятися і чому я це роблю, але є те, що є. і мені не хочеться мінятися, виходити з духовного ідеалу, щоб стати такою як інші. Не можна прагнути на дно! Навіть якщо на вершині тобі нудно та самотньо.
До того ж, твоя вершина може бути для когось іншого дном! Ось так. Моя філософія.
А потым був перший день, коли Хтось почав писати віршіІ, щоби висловити свої почуття, бо по-іншому жити було неможливо і бачити щось чи когось нереально. А ти кохав! Чи змушений був кохати, наділяючи ворогів своїми помилками чи незрозумілостями.
Кохати було легко, ніби уперше.і пишучи під диктовку своєї свідомості, закриваєш у клітці тигра буденності, який намагається тебе зїсти.
Leiser – biettet er, weil nicht kennt und nicht könnt etwas zu unternehmen. Und du schweigst-
Niemand ist wichtiger als du, weil du die wichtigste bist, weil du alles kennst,was du willst, und alles hast,was du möchtest. Und er weisst das.
Warum nicht?weil er dich nicht mehr liebt?Er liebt doch niemande-du weisst das.
Und du? Du liebst doch auch keinen. Keinen? Ach ja, du meinst ja diesen Jungen aus IFS?Er hat dich auch lieb, aber kann dich nicht wiederfinden…
Ich bin immer dabei, sogar wenn du daran nicht glaubst, wenn du nicht willst, dass ich käme, ich komme. Weil du mich brauchst, weil di ein Teil von mir bist, weil ich dich so gerne habe!
Es klingelt. Dieser Gerausch hat mich erschreckt, weil ich nicht gewusst habe, wer du bist, wenn du mich so gerne sehen willst…
Die Zeit war wunderschoen. Ich habe dich getroffen. Auf dem Ufer, w ich dich schon einmal verloren habe. Du warst ja nicht allein. Du warst mit deiner Ex-Freundin. Ihr habt über mich geredet. Du hast gesagt, dass dumich, wie immer , liebst, und dass du mich, wie Luft, wie kaltes friesches Luft, brauchst…
Sie hat nicht geweint. Sie hat nur gesagt, dass du ein grosses Arschloch bist, dass sie sehr viel Zeit mit dir verloren hat, dass sie dich hasst!
Du konntest kaum diese Worte-Fragen beantworten, weil du mich gesehen hast. Ein schönes Lächeln hat deine Lippen mit dem Sonnenuntergang bemalt – das war unseres ersten Treffen nach vier Jahren! Wir waren anders: aber noch schöner, noch kluger, als damals. Du warst so stark und mutig – ein echter Mann, den ich immer gewollt habe. Ich war so jung und schön wie vor vier Jahren, aber auch anders, ruhiger, lebendiger.
In rasender Geschwindigkeit sind vier toten Jahren weggelaufen , um uns zu sagen, dass wir die Zeit gesiegt haben! Wir haben das getan!
„Wir haben das getan!“-habe ich gedacht.
-Wir haben das getan! - hast du gesagt. Und sie hat verschwunden, wie eine geistliche Form aus Träumen von unseren Gegnern, die uns trennen wollten,die das fast getan hatten.
Я відчуваю, що, щоб життя не було таким нецікавим, потрібно змінитися самій. А то все настільки набридло в останні роки, що не хочеться ні жити , ні вмерти. Дуже дивне відчуття , яке не потребує ні коректування, ні виправлень, ні цензури.
Скоро щось зміниться. Я знаю про це точно, настільки точно, як і те, що завтра я прокинусь. ( Правда, може статися, що я не прокинусь –(хотілось написати «… нарешті може статися», та я втрималась),- та це вже зовсім інша історія, яку писатиму не я.
Отож, життя цікаве. Воно нарешті розкриє для мене свої обійми, вкине мене у своє дике коло для незабутнього танцю: запоетить, закохає, заодружить, занародить-дітей… і я все це прийму з радісними обіймами, бо воно мене ой як треба.
- Was schreibst du? – hat er gefragt.
- … - keine Antwort. Sie sass, wie immer in den letzten Monaten, an ihrem beliebtem Tisch, trank ihr Tee und tippte etwas.
Er wusste nicht, ob sie, wie damals, in der Kindheit, ihre Gedichte schreibt, oder wissenschaftliche Arbeit aus Linguistik, oder mailt mit den Freundinnen, die sie noch nicht verpassthat, oder einfach chattet mit jemandem Unbekanntem. Sie wohnte in der Welt, wohin er kein Zugang hatte, weil … er sie liebt, weil wegen ihm sie so viel in dieser welt verpasst hat.
Seitdem er in seinem Rollstuhl sitzt, war sie ständig bei ihm, jeden Tag, jede Minute, fast fünf Jahren, die sie zusammengelebt haben. Am Anfang wollte er natührlich nicht, dass sie , wie Krankenschwester, bei ihm bleibt: das war nur sein Schuld und nur er war dafür verantwortlich. Aber nein. Vielleicht, sie liebt ihn noch stärker, als alle denken. Oder .. ist noch ein Grund dafür?
Вона була емпатом.
Прочитали про це?
Дивне відчуття якоїсь втоми вивітрювалося, коли відчувала те, що відчувають інші. Періоди адаптації пройшли болісно і , довго триваючи, завершилися залежністю від чужих емоцій.
Заздрість, невпевненість, зло проходили теплими нагадуваннями, що хтось, якщо не вона, ще живе на цьому світі, емоціонує, а, отже, є сенс для існування маленької забрудненої планети – існування до останньої емоції.
Sie hat deine Bilder jemandem gezeigt. Sie wollte genau wissen: liebt sie noch oder schon lange nicht-etwas in ihrem Herz hat sie schon bestimmt verpasst: du bist weggeflogen! Hurra!!! Auf sie wartet eine neute unvergessliche Liebe in millionen Kilomether von Hier und Da! Sie hat diese Liebe bestimmt verdient. Du kennst das ja!
Auf Wiederhören!
Oder anders: Vergiss sie! Dich gibt nicht in ihrer Welt!
Цей день був з тих, яким і не варто було приходити, не потрібно було починатися, не можна було зароджуватись, бо приніс біль, приніс утрату і купу непотрібних жалінь, бо забрав Душу, яка хотіла жити, а міліарди непотрібних залишив.
Я любила Її, так любила, як не розуміла досі, що можу любити, от-тільки б була завжди поруч, сміялася, здригаючись усією маленькою фігуркою, реагувала на мої тупі жарти, вимовляла своє тепле та ніжне «Сяню…». Просто була б! Інколи, як спогад з минулого життя, дулася на мою неввічливість, але тут же забувала, бо я завжди повторювала, що гніватись не можна,бо я можу й не дожити до завтра, а Вона винитиме себе, що не розмовляла зі мною.
Бабуню, люба моя Бабуню, як я скучила за Вами, а я ж не бачила Вас тільки декілька тижнів. І вже не побачу ніколи. Ніколи! Не поцілую Ваших зболених артритом рук. Бабцю моя люба, ми ж домовлялися, що Ви розповісте мені(або я – Вам, якщо швидше помру), що Там відбувається…
Я так скучила за Вами, так скучила!!!
Das alles, was ich kenne, ist eigentlich nicht so wir von unserer Ewiegkeit.Und eigentlich von dir.
ID:
233874
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.01.2011 21:08:13
© дата внесення змiн: 09.01.2011 21:08:13
автор: Світлана Нестерівська
Вкажіть причину вашої скарги
|
