Ну що ж.....я писав вже про те як я готувався до ЗНО, про те к його здав і про те як треба було поступати....То прийшов час написати про те як я поступив і як живу в гуртожитку і займаюсь всім що тільки до рук доходить))))
Отож, було все так. Провисів я у чергах до університетів не один день, протратив не один десяток гривень на дорогу, потратив не один кілограм нервів....Але воно мабуть того варте...Я поступив туди куди хотів. Може це не зовсім круто, але все ж таки менеджмент зовнішньоекономічної діяльності...англомовна група...жирно)))
Цей вересень для мене пройшов швидко, і приніс мені дуже багато новин, як поганих так і хороших....звісно хороших більше) Я познайомився з дівчинкою....Тоді думав що вона вже мій ідеал. Дурний був...Було приємно, але не завжди...Бо коли діло доходило до сварок, то це вже було не цікаво....тим більше коли кінцевий результат зовсім неприємний....
Цілий місяць я намагався приїхати....Приїхати в Бориспіль...Навідати ліцей, навідати вчителів, обняти і поділитись враженнями....І побачити тебе....Твої голубі очі...За якими плакав іноді поночах...Про які вже навіть забув, бо ти так попросила...Але я не слухався...
І я приїхав і побачив...знову цей ніжніший погляд, який проникає аж у самий центр моєї душі. Відчуваю що ти теж скучила і це мені дуже приємно) Я знову оцінюю поглядом твою фігуру. Цей маленький носик, і веснушки навколо))) ці ніжні руки, які вміють так сильно-сильно обняти...Кидаю очі на цю тендітну попку, (блін, ну що ж зробиш, я нічим не відрізняюсь від інших хлопців) від якої ти заставила забрати свої руки тоді коли ми танцювали)))Знову пригадую цю пісню...Пригадуєш? Хаха...Вернусь до твоєї фігури...Далі я дивлюсь на твої ніжки...але я не втримуюсь і піднімаю погляд до твоїх очей, бо вони в тебе дуже чарівні, вони наприємніші. Твій погляд такий цікавий...Так міг би дивитися протягом невизначеного терміну...
Блін, мене розпирає від того, що не знаю як мені поступити далі. Хочеться тобі так багато сказати. Але боюсь знову відмову почути. Тому то я виговорююсь у нотатках, пишу все що накипіло і все що хочу випустити на волю, щоб всі знали, а не один я...Хоча всі мої друзі можуть тільки догадуватися на рахунок моїх думок, але одна ти єдина точно знаєш, що це про тебе я думаю кожен день і кожен вечір, перед тим як заснути, а іноді і вночі, коли неспиться...це про тебе одну я мрію, це тебе одну я хочу, про тебе балакаю ввісні, а зранку мене мама питає: "Іванку, а про кого це ти так вночі розказував???" Відповідаю: "Хаха, дуже смішно :)" Але таке воно життя, і що поробиш, треба миритися з проблемами...лунатизм це цікава річ) Але те що під час цього відкривається - це чиста правда))) Мама то знає про кого я розказую, бо я не перший раз називаю її ім'я, і не раз розказував сам мамі про неї, мама просто любить посміятися))) Ти теж можеш посміятися як хочеш...А я просто вже звик про тебе постійно думати, це ввійшло мені в привичку...Я вже навіть іноді сміюсь із себе, але мені здається що нас багато повязує)
ID:
232405
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.01.2011 20:15:28
© дата внесення змiн: 05.03.2011 17:44:22
автор: Vanya_Malanyak
Вкажіть причину вашої скарги
|
