Крізь дим, крізь стіну проклятого суму,
Не бачив, що навколо мене існувало.
Незграбно брав тебе за ніжну руку,
Коханням.
Серце тихо помирало.
І пулею-сльозою, винайшов спасіння,
В твоїх обіймах чи то з болю-жалю,
Чи може через страх-тремтіння,
Та не з любові,
На яку душа чекала.
На кладовищі мертвого кохання
Ми проведемо наші дні останні.
І знявши маски, глянемо востаннє
На хрест із написом
„Колись були кохані!”
31.01.07
