Їхав Павло, увечері, від рідні з гостей,
Віз додому в електричці копчених курей.
В переповненім вагоні, в тамбурі стояв,
Хоч і п'яний, а зупинки проте рахував.
Коли вийшов на пероні, тоді зрозумів,
Що зупинку вже проїхав і оторопів.
На безлюдному пероні плювався від злості,
Бо морозний вітерець пронизував кості.
Електричка та, нажаль, була вже остання,
Повертатися пішком виникло бажання.
Пройшов мабуть з кілометр, не раз спотикнувся,
Каблук в туфлі відірвався, назад повернувся.
Зрозумівши, що до ранку потрібно чекати,
Поклав рюкзак під голову й ліг на лавці спати.
Прокинувся від холоду, все тіло знобило,
Ледве куртку відірвав, бо примерзла спина.
Сів в прохожу електричку, згадавши про свата,
Щоб від холоду зігрітись і заночувати.
В селі ходив по вулиці майже із годину,
Врешті, в пошуках знайшов знайому хатину.
Рюкзак на горіх повісив, що ріс біля хати,
З сватом випив по чарчині і ліг в ліжко спати.
Прокинувся від нявчаня, що чув за дверима,
Котів десять зібралося ласувать курима.
Розбив кілком ще й вікно, як гонив котів,
Залишивши рано вранці сердитих сватів.
Отак Павла горілочка в ту ніч поводила,
Повертався збентежений про те ще з курима.
ID:
225950
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 02.12.2010 14:31:33
© дата внесення змiн: 02.12.2010 14:31:33
автор: Віктор Кущина
Вкажіть причину вашої скарги
|
