Кожен звук ніби постріл нервовий,
Як із неба упасти до ями.
Італійці Голгофу любові
Скоротили на тихе "ti amo".
Промінець апельсина скоринки
Вже гуляє пустими гаями.
Я листам із поштової скриньки
Шепочу молитовне "ti amo"!
Кілометри до тебе, кордони
Пролетить пташеням за вітрами
Ніжнокриле, магічне, бездонне,
І крихке, і стосиле "ti amo".
Де не був би, куди б ти не їхав,
Хоч якими чужими краями,
У піснях листопадів і віхол
Ти почуєш "ti amo,ti amo"!
Як сновида, сліпа і вразлива,
І не хочу вертатись до тями.
Розіллюся як тропіків злива,
Я сама - італійське "ti amo"..
Інно! Дуже гарний вірш!
Прочитала всі Ваші вірші українською - дуже гарна мова, дзінка, я б сказала,
а в цьому вірші мелодійністю неначе передзвонюється з італійською.
Саме тому не зовсім зрозуміло, чому Ви не виправляєте останній катрен.
Вам дають такі слушні поради!
Як сновида, сліпОЮ, вразливОЮ,
Я не хочу вертатись до тями.
Розіллюся тропічною зливОЮ,
Я сама - італійське "ti amo"..
Вибачте, якщо Вам неприємний мій коментар.
Щиро радію за Вас і бажаю творчих успіхів! Дзвінких!
Дякую за цей двомовний вірш, який нас збагачує!!!
Fragola відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую)) Навпаки, я дуже вдячна таким коментарям. Я виправлю останній катрен,
але так з'являються зайві склади:
Як сновида, сліпОЮ, вразливОЮ,
Я не хочу вертатись до тями.
Розіллюся тропічною зливОЮ,
Я сама - італійське "ti amo"..