Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Троянда Пустелі: Трамваї не ходять в депо - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Богдан Ант, 20.01.2011 - 20:02
Троянда! Это то, о чем я сегодня тебе говорил: ты МОЖЕШЬ, но не всегда хочешьПрекрасное стихо! Сделай еще что-нибудь такое. Пожаааалуйста... Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Меня натолкнула Настя на стих... первая строчка - её 4 слова... мы просто переписывались... и она мне сказала... и мне пошло стихо.Уже не в первый раз, когда я пишу ей или для неё, или под её воздействием... и получается. СПАСИБО!!! Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую дуже! гарнюща картинка!
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, надія на те, що мрії здійсняться, є. дякую
Володимир Шевчук, 16.11.2010 - 14:12
Сумно і страх як пізно. - причина і наслідок. А якщо таки не пізно, Таню? Усміхнись Трамваї не ходять в депо. Вони розлетілись околицями у небосхили. - хороша образність Навій мені, вітре, та так, щоби все ожило. І мрії мої зашкарублі напни на вітрила. - щож, нехай мрії оживають, навіть за рахунок вітру Вже зимно і лячно. - наслідок і причина Не сплять уночі гвинтокрили. Вони усміхаються зорям, що впали додолу. - гвинтокрили усміхаються, дивлячись вниз? - (зорі впали)- Це ж насмішки Напни мої мрії на їхні могутні вітрила. Та не проси мене більше вертатись додому. - на вітрила гвинтокрилів? Це знову до вітра? Вже гірко і тоскно. - два наслідки. Трамвайчик заснув на даху. Лиш мріями він так далеко злетів в небокрай. - на даху? То один таки не злетів у небосхил, але мрії його злетіли Зроби ж йому ласку, здійми його мрію крихку Й впусти його разом зі мною в казковий свій край. - все стає на свої місця: вітер мрію здіймає, і Вм ступаєте в край вітру мені вірш дуже сподобався Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, що так його розібрав. самій цікаво було почитати, як вірш бачать збоку... вдячна щиро за відгук на прохання
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
шо за ту-ту... тут взагалі то про трамвайчик
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тралейбуси гучно шуміли
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я обратилась к тебе не как к критику. спасибо
Samar Obrin, 15.11.2010 - 13:08
мы все живем в социуме... средь людей... но как же ж часто мы чувствуем себя одинокими... очень часто... да???? когда же ты скажешь - "о, одиночество...нет ничего более высшего для меня!" ....а-а-а-а...конечно не скажешь..потому что социум живёт в тебе) стих нормальный... вполне - рельсовый и громкий) Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ваапсче просила стих оценить, а не комменты внизу спасибо Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і мені... в такому краю, де: Де птАхи райдугу запрЯгли що є сили.
Там дощики цілющу воду наносили. Де я всміхатись буду кожну світлу мить… Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибо большое. мне очень приятно!
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мы все живем в социуме... средь людей... но как же ж часто мы чувствуем себя одинокими... очень часто...
команданте Че, 15.11.2010 - 09:01
эх, вроде бы понял твою тоску неимоверную и безвыходную безысходность. и мечты, которым дано сбыться только.. в мечтах, к сожалению. но все же концовка оставляет за собой право "жить и надеяться"..до болі сумно та гарно Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
да... спасибо... мечты-мечты... ех...
|
|
|