Я стою на Дніпрогесі,
Під ногами - течія.
Вірш, як блискавку жбурляю!
Та це я, чи це не я?
Може видибав нарешті
Гнаний з Києва Перун?
Ні-ні-ні! Ярило - краще!
\Та не лусни ж, як кавун!\
Та чим більше пишу віршів
\Хоч тікають всі - мара!\
Сам я те, здається, бачу -
Виростаю як гора.
Ледь поглядують з-за моря
Сет, Ісида, Озирис...
Що, змагатися зі мною?
Бачу, бачу - заріклись.
Схочу - вже на Асуані.
Під ногами що то? - Нил.
Тільки щось не хоче їсти
Моїх віршів крокодил.
Мав би бути отаманом
Над усеньким Асуаном.
Та багато є плотин,
Ну, а я - всього один.
Де той Крішна? Де той Будда?
Не здолають Дніпробуду,
Як Персей свою Горгону
Покажу їм заборону,
Вибачаюсь - оберіг,
Він врятує всіх від всіх.
Гарна муза - Кон*юктура,
Як венера з хвиль Дніпра.
Бездоганная статура,
Тільки в голові - діра.
Ось яку я милу маю!
Де ж ви слава, честь, хвала?
Бачили в Дніпрі пірайю,
Вгору черевцем пливла.
