Дорога. Обшпарений шинами асфальт плавиться в далечі пустельного пилу. У подертому авто їде дев’ятнадцятирічна повія. Запивши дешевим пивом метадон, Керен запалює цигарку. Проходить 20 хвилин, і тіло насичується ватною ейфорією, очі приємно примружуються. Так, Керен вміє розслаблятися. Поруч сидить її семирічний син Джеремі.
-Будеш пиво?
-Знов цю дешеву сечу? А не залишилося ще баночки Бадвайзера?
-Перевір під сидінням.
-Круто, там ще цілих дві. О,а я знайшов ті пігулки,які ти шукала. Пам’ятаєш, ті, після яких мене нудило пів-ночі.
-Дай їх мені.
Керен взяла в сина маленький непрозорий пакетик і, разстібнувши джинси, запхала пігулки до трусиків.
-Мамо, а довго ще їхати, я не знаю, коли перевдягатися.
-Починай вже зараз, ти ж хочеш бути таким ж гарненьким як твоя матусенька?
-Так, мем, – захопленно промовив Джеремі, вправно копіюючи мамин кокетливий голос.
Хлопчик зняв з себе всю одежу. Надів білі панчохи і легесеньке звабливе платтячко ніжно-рожевого кольору. Причепурив волосся. Нарум’янив щічки, підкреслив очі. У Джеремі було достатньо часу, щоб навчитися робити все це досконало. Більш за все йому подобалось пестити губи червоною помадою, щоб вони були такими ж спокусливими як у Керен. Останній штрих – солодкі парфуми, і тепер його звуть Сара. Сара – молодша сестра Керен. Клієнти замовляють двох сестричок одночасно. Клієнти знають, що Сара – хлопчик. Але ж так цікавіше.
-За годину приїдемо, моя краля. Ось, проковтни це, дай собі відпочити перед роботою. – Керен простягла синові чотири пігулки сильного знеболюючого.
Джеремі відкинув голову і з насолою спостерігав за дорогою. Він бачив там жовті хвилясті квіти, що росли з сірого океану. Червоні ворони скубли ті квіти, видаючи дивний спів. Він був такий прекрасний. Як і те чорне сонце посеред кривавих хмар. Картина ставала все темнішою і темнішою, поки зовсім не зникла.
Авто зупинилося на узбіччі.
-Джеремі, ми приїхали. Гей, сину, прокидайся. Джеремі. Джеремі. Що відбувається.. Вставай давай! Джеремі!! Сину!!
Бездиханне тіло мало вигляд янгола. Червоні щічки. Ще теплі вуста. Святе сяйво ніжної дитячої шкіри. Тільки синці на руках від ін’єкцій героїну давали знаки не зовсім святого життя.
Дорога йшла далі.
Смерть зупинила янгола на узбіччі.
