10
Ти знай, лише для того, щоб окропити землю зародками величнішої релігії,
Подальші пісні, кожну в її власному звучанні, співаю я.
Мій товариш!
Розділи зі мною дві величних речі, і третю більшу за них,
і більш чудову,
Велич Кохання і Демократії, і велич Релігії.
Сумбурний мій склад, видимий і невидимий,
Таємничий океан, куди впадають потоки,
Пророчий дух матеріального, мінливі спалахи навколо мене,
Живі сутності, індивідуальності, зараз, безсумнівно, оточують нас,
в атмосферах, яких ми ще не пізнали,
Зв’язок щоденний і щочасний не полишає мене,
Ці примхи, ці непрозорі натяки мені.
Не людина, щоденні поцілунки якої пам’ятаю ще з дитинства,
Що вдихнула і вплела в мене те, що тримає міцно біля неї
набагато сильніше ніж я прив’язаний небесами і всім духовним світом,
Все це пройшло через мене і радить мені теми [моїх віршів>.
О ці теми-рівняння! О дивовижні пошуки спільного знаменника!
Трелі під сонцем, що супроводжують ранок, чи полудень, чи надвечір’я,
Поетична музика долинула крізь віки, і зараз розливається тут,
Я взяв ваші сміливі і складні акорди, своє додав до них і
весело відпустив їх уперед, [в майбутнє>.
ID:
215481
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 11.10.2010 14:07:56
© дата внесення змiн: 11.10.2010 14:07:56
автор: Волт Вітмен
Вкажіть причину вашої скарги
|
