http://www.stihi.ru/2010/10/20/1908
Сид Валерий
о погоде…
***
нечто девочка лепечет
чёт ли нечет всё равно
(рецидивный дождь калечит
гладь прозрачную - окно)
девочке всего семнадцать
в пол-лица глаза раскрыты
(дождь сильнее измываться
стал над святостью стекла)
я успел узнать подробно
(дождь наполнил все корыта)
о любви её "погробной"
всё сжигающей дотла!..
семь любовнейших историй
растекаются по стёклам
(быстрых капель метеоры
пролетают по стеклу)
девочка ввергает в тайны
и её пронзает током
(скоро дождик перестанет)
глаз у девочки - голУб
чист и ясен цвета неба!
-/не видать второго мне.../
(дождик кончился как небыль...)
тайны тают на окне...
***
що ж ти дівчинко лепечеш
ти без пари – все одно
(рецидив дощу калічить
скла прозорого – вікно)
юнці тій всього сімнадцять
оченята – в пів-лиця
(ну а дощ сильніш катує
святість і прозорість скла)
встиг довідатись докладно
(дощ наповнив ночви всі)
про кохання її «вічне»
що бува лиш увісні
сім історій полюбовних
розтікалися по склу
(крапель з неба метеори
сліз солені ручаї)
жебонить мені про тайни
і по тілу наче струм
(а дощити перестане
в синіх Очах тільки сум)
ясно-чистий колір висі!
(щемно бачиться мені…)
(дощик пройде слідом істин…)
слідом тайни на вікні…
Ну , спасибо .. коль не шутите. 
