(переклад пісні Володимира Висоцького)
Я несла свою Біду
по весняному льоду,–
обламався лід – Душа обірвалася –
в воду каменем пішла,–
а Біда – хоч і важка,
та за гострі, за краї все чіплялася.
І шука мене Біда
по світах ще з того дня.
Ходять з нею Поголос з Поговірками.
А про те, що я жива
знала лиш одна Верба,
а іще Перепела з Перепілками.
Хтось із них сказав йому –
моєму господарю –
мене видали, бо про-говорилися.
Від жаги був не в собі,
і за мною він побрів,
а за ним Біда й Плітки учепилися.
Він догнав мене, обняв
і на руки взяв, підняв.
Поруч з ним в сідлі Біда осміхалася.
Та залишитись не міг –
через день він знов побіг,–
а Біда навіки вічні залишалася.
Я несла свою Беду
Владимир Высоцкий
Я несла свою Беду
По весеннему, по льду:
Надломился лед, душа оборвалася,
Камнем под воду пошла.
А Беда, хоть тяжела
Да за острые края задержалася.
И беда с того дня
Ищет по свету меня,
Слухи ходят вместе с ней кривотолками.
А что я не умерла
Знала голая ветла,
Да еще перепела с перепелками.
Кто ж из них сказал ему,
Господину моему, -
Только выдали меня, проболталися.
И от страсти сам не свой,
Он отправился за мной,
А за ним Беда с молвой увязалася.
Он настиг меня, нагнал,
Обнял, на руки поднял,
Рядом с ним в седле Беда ухмылялася.
Ведь остаться он не мог,
Был всего один денек,
А Беда на вечный срок задержалася
Цікавий переклад, і ритм збережений, а водночас забарвлення змінилося, але ж українською звучить також гарно.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, дякую, Лано!
Так, Ви маєте рацію. Навіть якщо зробити переклад дослівний з однокореневих слів - все одно сприйняття вірша чи псні буде вже інше!
Цікавий переклад, і ритм збережений, а водночас забарвлення змінилося, але ж українською звучить також гарно. 
