З тобою знову розлучаюсь,
Хоча надовго не прощаюсь,
Та все-ж це ранить мою душу,
Розтання час терпіти мушу.
І згадувати миті дивні,
Твої уста – палкі,чарівні.
Ті хвилі, що були ми разом.
Миттєвість ту, що наче сказом
обоє хворі, ми кохались.
Нікого ми не хтіли бачить,
Нехай нам всі за це пробачать.
І зрозуміють, що і в жаль,
І в сум, і в радість, і в печаль,
Ми хочемо разом побути.
На якійсь час про всіх забути,
Злетіти в небо…
І там зостатись назавжди.
