Із дзвінких світанків,
Із медових ранків,
Із хмарок пливучих,
Із квіток пахучих
Я тобі сорочечку зіткала.
Вишила зірками,
Змійками-струмками,
Пряною травою,
Срібною росою,
І тобі її подарувала.
Щоб від зла людського,
Підлого й низького,
Від очей колючих
І від слів болючих
Вона стала тoбі оберігом,
Стан твій обвивала,
Сонцем зігрівала,
Вітром освіжала,
Душу окриляла
Легким; чистим,
як кохання,
снігом.