(за Бруно Ферреро)
Берегом моря гуляв чоловік. Він був майстром ораторського мистецтва, і на трибуні йому не було рівних. Він завжди знаходив правильні, влучні слова, що пробуджували в людях чутливість, відкривали їм очі.
Прогулюючись біля самої кромки води, чоловік знайшов незвичайну пляшку, наполовину вгрузлу в пісок. Не думаючи довго, чоловік витягнув пляшку з піску і відкоркував її. З горлечка одразу заклубився пахучий дим. Чоловік злякано відкинув пляшку. Вона шалено задиміла, закрутилася на піску. За кілька митей з диму постав голомозий велетень. Побожно склавши дужі долоні, він поштиво вклонився чоловікові й мовив:
- О мій дорогоцінний визволителю! Незлічені роки й віки я був ув’язнений у цій пляшці, аж поки ти, о визволителю, не дарував мені свободу. Воістину вдячність моя не має меж. Промов лиш слово – я виконаю будь-яке твоє бажання. Проси, чого хочеш!
Зрозумівши, що трапилось, чоловік зрадів неймовірно, але нічим цього не виказав. Ставши в позу промовця, він гордо відкинув голову і заговорив добре поставленим голосом:
- Я хочу, аби на землі припинилися всі війни. Аби Ізраїль і Палестина досягли взаєморозуміння і миру. Аби Росія визнала незалежність Чечні. Аби Іспанія визнала Країну Басків. Аби всі расистські організації саморозпустились. Аби було дезактивовано грунти, забруднені Чорнобилем. Аби винайшли вакцину проти раку. Аби перестали вбивати тварин заради хутра для зимового одягу. Аби від наркозалежності можна було вилікувати за один день. Аби середня тривалість життя сягнула ста років…
Джин слухав, смиренно схиливши голову. Дослухавши, він знову вклонився і вигукнув:
- О благородний мій визволителю! На превелику досаду, я не здатен втілити все те, чого прагне мій добрий визволитель. На жаль, я не вседержитель світу, і можу виконати лише одну твою забаганку. Скажи мені, що ти хочеш зараз якнайдужче?
- Мільйон доларів, - не гаючись ні миті, випалив чоловік.
КОДА:
Один цар все життя міркував над тим, як ощасливити всіх своїх підданих – та так і вмер, не ощаслививши жодного.
