Цей Світ присадили на Шоу.
Старечі Старці.
А що ім…(шепітом)
Забуваючи сни про Майбутнє.
Задуваючи свічку Будня.
Ти очима шукаєш Птаха.
В Піднебессях своїх -
Бідолаха.
Ти розколюєш день навпіл,
До - Падіння, та після - Свято.
То повз тебе пройшла Посвята.
То тобі заспівав Третій півень
Пісню Ліні, пісню Страху.
Вже не Хочеш, не Відаєш -
Знаєш.
Там, де був, вже тепер не Буваєш.
Ані в Гостях, ані Повз.
Що тепер, Пане «Гов».
Цей Світ присадили на Шоу.
Старечі Старці.
А що ім…(страхом_)
А Ти от одягнутий в Чорне.
Під Час набиваєш ногу.
Біжиш, шкутильгаєш, скачеш -
І що Третім оком ти бачиш…
Що.
Цей Світ присадили на Шоу.
Старечі Старці.
А що ім…(шепотом і страхом)
Ти все вже зробив, що міг.
Упав в Епохальний Гріх.
У руки брав Слово-Батіг.
І бив, бив. БИВ!
Десь у Бік.
Поки зрозумів…
Що.
Цей Світ присадили на Шоу.
Старечі Старці.
А що ім…(гірко)
Їм вже не Шукати-Мати.
Їм вже не Творити-Мати.
І Вірити - наче Знати.
Любити - немов Хоронити.
І ссати, і ссати, і Ссати.
На грудях Землі, у Немовляти.
Хліб-Молоко випасати.
В Трикутнику Зеленої Злості -
Чумацькі шляхи - Ховати.
Цей Світ присадили на Шоу.
Старечі Старці.
А що ім…(криком)
А Я – назбираю куль
Гарячих і запашних.
І всіх їх – віддам на брухт.
Хай плавиться Шоу на Пшик.
Бо всі Ми, далебі – Актори.
У цім божевільнім Шоу.
Що виплекали Старечі.
А Я у Чорнім,
До речі…
