Я сонце люблю, та не сильно:
Миліші весняні дощі,
Які так шепочуть чарівно
І пісню співають в ночі.
Дощі, осяянні весною,
Що пестять квітучі гаї,
Що граються неба струною
І крила дарують свої.
Осіннєє небо — ридає,
Весняне — сміється дощем,
І, наче дитину, плекає
Веселку пташиним ключем.
Вмиваються трави й світанок,
І мріє барвиста земля,
Й дощами виспівує ранок,
Співають пташки між гілля...
Я сонце люблю, та не сильно:
Миліші весняні дощі,
Які так співають чарівно
Та зорі лишають в траві.
