Як сокіл злетіло у простір натхнення,
Захоплене мрією у висоті
Воно сподівалось, що світло кохання
Буде належить тобі і мені,
Воно не збагнуло,що примхи та доля його знапастять і закінчиться Рай
Попросту спіткала його лиха доля
Розбито все вщент, все зруйновано вкрай
Воно ще тремтіло і ще трохи билось
Невірилось йому, що це не збулось
О,Господи серце, як ти помилилось,
Нажаль про що мріяло те не збулось
В стражданнях та муках воно опинилось
Тягар на собі воно ледь цей несло
Чому ж ти маленьке не зупинилось
Коли ж ти вбачало, що поряд йде зло,
Яке хоче вбити тебе розірвати
Тебе шматувати все знову і знов
Та серденько тілько пручалось і
Шепотіло: "Ні ще є любов…"
