Віднині сльози мої
Будуть сухими як сіль
А книги сам ти втопи
Так як втопила свій біль
Раз...і відродишся з попелу
Так чи інакше знайду
Погляд твій кріз людей
Подумку твою зловлю
Голос твій я почую
Дотиком теплим зігрієш
Мов тінь за тобою піду
Бо знову у мене не віриш
Слідами захоплююсь я
твоїми.А інший - не випуска
Із серця свого ,там де гріє
Звідкіль тепер біль витіка
Надіну панаму по шию
І власний мій зміст вже помер
Життя вже награлось зі мною
Тобі підчиняюсь тепер