Надворі зимовий вечір,
тиша й смуток навкруги,
немов заснули назавжди
всі почуття...
Лиш тільки сни,
десь там далеко, з глибини,
нас повертають знов туди,
до щастя, радості й краси...
І ось... і тут з'явилась Ти,
як прохолодний сплеск води,
як ніжний аромат весни,
у пам'яті будеш завжди...
Ці очі, чисті мов кришталь,
ці п'янкі губи, це волосся,
це все і є неначе рай,
а Ти в нім Ангелом назвешся.
Твої слова, як промінь сонця,
що рано ллється крізь віконце,
так тепло й легко на душі,
як би то так могли усі.
Слова, слова течуть рікою,
про все забув, про все з Тобою,
ці всі хвилини і години...
І серце знову, знову лине
до нових зустрічей із нею
десь там між Небом і Землею...
Як просто повезло мені...
Ти Ангел, чудо на Землі...
