Після бою кулаками не машуть,
Після розлуки не кажуть люблю.
Проте в серці туга засіла,
Оповила душу мою.
Цей біль, що в серці так засів,
Покою він мене позбавив.
Геть з пантелику збив,
І сумувати знов заставив.
Хоча прекрасно розумію,
Що разом більше нам не бути,
Проте так важко у душі,
По-справжньому усе збагнути.
Так легко було посваритись,
Забути в гніві про любов.
Та вже не просто з цим змиритись,
Не буде вже кохання знов.
Ти кажеш вибач, та не треба,
Образ на тебе я не маю.
І зовсім я не злюсь на тебе,
Як друга доброго сприймаю.
Не підкорилось в третє щастя,
Та все попереду в всіх нас.
Все буде добре в тебе й в мене,
На все вжиті прийде свій час.
