Побачене почуте з неба личка —
та з руки серця —
враз за зблиском пурхає
та й промовля дрібничка
а все-таки влягається — в скарбничку!
Твоє добро, Боже,
то ж мо’ Твоє шатро?
А що ще я покличу?..
Щоб відкритись правді:
Сума викладених науково істин і не відкриває, не виявляє Істини. Сума знань про Бога не дає знання Бога.
богослов'я – це передача у словах –
не інших слів, ідей, вірувань,
а того досвіду, яким живе Церква, живе зараз, являє зараз, долучає собі зараз.
Саме тому, що вона створена для любові, людина, випадаючи з неї, продовжує бути "пов'язаною" цим неруйнівним зв'язком, тільки тепер уже не з ближніми, а з ворогами.
…благодать звільняє нас, перш за все, від самих себе, від нашої поневоленості "тілу і крові" ("і вже не я живу, але живе в мені Христос").
…Заклик до досконалості, звернений до кожної людини, є заклик знайти самого себе, але знайти не "порівняно" і не за "самоаналізом" (у чому мій potential) — а в Бозі. Звідси парадокс: знайти себе можна лише втративши себе, і це означає – ототожнити себе до кінця з "покликанням", з задумом Бога про себе, але який розкривається не в "собі", а в Бозі.
Любити Божою любов'ю. І себе, і інших…
Воно («земне щастя») цілком підпорядковане обіцянці та турботі про Царство Боже,
тобто про те абсолютне щастя, для якого створив, до якого покликав людину Бог.
Звідси перший, основний конфлікт між любов'ю Божою і занепалою любов'ю людською.
...Саме від усього цього в жаху відсахнувся "світ цей", цього не захотів, це зненавидів.
…богослов'я … передбачає
як свою неодмінну умову –
або справжню культурність,
або ж святість
( у сенсі простоти, смиренності і т.д.)
життя вічне —
у знанні та спогляданні Істини і ні в чому іншому, бо знання Істини
і є спілкування з Богом і єдність із Ним. (все — з о. О.Шмемана)
Чи є пророки, поети найперше правдивими:
Божа правда-любов, велика правда — приводять людську душу до любові.
«Пізнайте істину — і істина зробить вас вільними.» Вільними врешті —від зчепленості
і полону пристрастями як згубними земними речами.
Спочатку же — загнуздання дій пристрастей.
Далі вже пізнання своєї природи насправді, такої, що задумана Богом!
Це можливим стає — в Христовій Церкві, із причастям Тіла і Крові Христової.
Далі — знищення пристрастей. Бог відкриває все — і подає потрібне благодаттю:
спосіб життя це (!), не філософія чи природничі науки! Інше — «не проходить»…
Дасть Бог надію — і не тремтить серце від афектів: з надією вже більша любов!!
От ви — не хочете любові?? І що вас може обдурювати? і — чи ви маєте що проти Бога?
Ваш інтелект; і він точно знає одне, що він — помре. На 40-й день розпадеться…
І робить все для себе…
Якщо ж не з Духом, який в Ім’я Ісуса Христа, — то випадання з любові і охолодження…
шлях в нікуди тут.
Де без тіла будете ви —
душа чує, і живе в пеклі, тут. Багаті матеріально — без любові. Любов — роздає голодним. Духовно ведені знають – з живого досвіду життя з благодаттю Божою — де буде їхня душа.
Людина складніша, ніж думали просвітники! —
й самозаглуплені своїм інтелектом соціальщики.
Бог — любов і світло, ви можете стати тільки любов’ю і світлом. Ісусова молитва
дозволяє в певній мірі через Ім’я Ісуса — навіть входити в Христа.
12.01.2024, з причастям! —
13.01.2025,
зайшло на свято віддання Хрещення;
м. Київ —
третій вибір Богородиці
ID:
1030658
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 13.01.2025 20:02:51
© дата внесення змiн: 13.01.2025 20:33:09
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
