Він крокував серед чорних руїн,
Де тиша разом з болем співала.
Розбита дорога, пустий магазин,
Поряд хата розбита стояла.
Його завжди провіряла війна:
Дим в очі пускала щодня вона,
Вогнем кидала у бліде чоло,
Потім вночі забирала тепло.
Та в ньому горів свій власний вогонь,
Що живився надією волі.
Він вірив у дні кращої долі
І хукав вночі собі на долонь.
Він кинувся в бій, щоб там не було,
Щоб в край не ступило прокляте зло.
Це була його мета головна
Але для мети життя є ціна.
Тепер, де хата стара стояла,
Стоїть монумент і ще магазин.
Де тиша разом з болем співала,
Ніхто не крокує серед руїн.
Мирослав Манюк
13.01.2025
