* * *
Не втілили мрій мандрівні пілігрими,
Нагально зібралось справунків земних.
Розтанули тихо у Всесвіті рими,
Вже доля випробує прозу для них:
Про цінність доріг, невловимість сюжетів
У світі буденнім, у вирі пригод.
Та іскрою рими тривожать поетів,
Розбурхують думи на більший вогонь.
Знов слово за слово таємно, інтимно,
Щось схоже на спалах кохання несуть.
Удвох пориваються в Космос нестримно,
Шукати між зір заримовану суть…
