* * *
Ще жах пропікає: а що скажуть люди,
І совість затіяла з серцем війну.
Ти мій і не мій, і чужим вже не будеш,
Хто був на розпутті, той знає ціну.
Той вартість означив й за неї відплату.
Чи ж варта любов наша сил і розтрат?
Таке почуття не дістанеш по блату,
Й від ближнього друга не буде порад.
Зима мені дихає холодом в спину,
А ночі розмінюю на каяття.
Дарма! Я жива, я кохаю людину,
Все інше не з нашого, мабуть, життя.
