Я стараюсь не м'яти траву,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих стежина
По якій за́вжди впевнено йду.
Я стираю з тебе пилюку,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих світлина,
Що викликає в мене усміх.
Я твої порізи мережу,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих тканина,
Яка рятує від пожежі.
Я завше почуваю сум'яття,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих причина,
Чому я ще люблю це життя.
І я не заплющую очі,
Бо ти буквально єдина
З усіх можливих людина,
Яку завше бачити хочу.
