Уже тяжко знайти колискову,
Що замінила б цей потворний сон.
А коли крізь натовп лунає постріл,
Ніхто тобі не надягне шолом.
Уже важко справлятися з дурнем,
Котрий собі вимкнув всю свідомість.
А на вулицю йти нерозумно,
Бо світла нема не тільки вдома.
Уже не можна гратись з ліхтарем,
Що норовить світити яскраво,
Щоб не загубити самого себе.
А десь промені видно в далині,
Та лиш надія на їхню появу
Змушують нас і знову далі йти.
