(або ранкова зарядка)
Махаю, сіпаю руками,
затим ногами в унісон –
повторюю фізичні гами,
ранковий проганяю сон.
А унизу прозоре море
і хвиля котиться до ніг.
Як вічні істини говорить –
життя коротке, ніби сніг,
що упаде на полонину
ласкавим ранком навесні
і вже розтане за годину.
Говорить це вона мені…
А я цього хіба не знаю?.
Було відомо те завжди!
Але зажди – до небокраю
ще не лягли мої сліди!.
06.07.2024, СВ
