Зажди

[i](або  ранкова  зарядка)
[/i]
Махаю,  сіпаю  руками,
затим  ногами  в  унісон  –
повторюю  фізичні  гами,
ранковий  проганяю  сон.
А  унизу  прозоре  море
і  хвиля  котиться  до  ніг.
Як  вічні  істини  говорить  –
життя  коротке,  ніби  сніг,
що  упаде  на  полонину
ласкавим  ранком  навесні
і  вже  розтане  за  годину.
Говорить  це  вона  мені…
А  я  цього  хіба  не  знаю?.
Було  відомо  те  завжди!
Але  зажди  –  до  небокраю
ще  не  лягли  мої  сліди!.

06.07.2024,  СВ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2024
автор: Олександр Мачула