Запах твій...
Стільки років минуло,
А я памятаю і досі…
Посміхнешся ти, скажеш:
«У мене такого немає».
Помиляєшся, мила, він є,
Він живе у твоєму волоссі,
Невловимий настільки,
Що й вітер його не спіймає.
Рідний цей аромат
І навіює завжди весною,
Коли щастям цвітеш,
Розпускаєшся, наче троянда,
Не забуду його,
Він повсюди, постійно зі мною,
Не п‘янить так Кензо,
Ні Діор, ані Дольче й Габбана.
І безсилий тут час,
Якщо вічність прийдеться блукати,
Паралельні світи, чорні діри,
Чи пекло пройти б довелося,
Де мене не закине життя,
Я у натовпі буду шукати
Свій улюблений запах...
Й твоє золотисте волосся!
