Ось-ось надир постукає у двері.
Сипне снігів, зморозить геть усе.
Зимі підкине шарму та містерій.
Возів у небі місце непусте.
Чумацький Шлях позве до себе в гості.
Та не по сіль поплентаю по нім.
Здається, що у неба високості,
мов фіміам* сільських пічурок дим.
Напитися зимового причастя,
пірнаю з головою у цей вир,
лиш раз на рік і це не надто часто –
у двері тихо стукає – надир.
16.12.23р.
*Фіміам – ладан.
