Своє життя надійно бережи,
Мов цінним скарбом, ним ти дорожи.
Нема цінніш нічого за життя.
Як втратиш, то уже без вороття.
Адже воно єдине в нас, одне.
Не вчуєш, як воно і промине.
Тому цінуй його ти кожну мить,
Яка на крилах часу спішно мчить
В незвідане, далеке майбуття
Під кожний стук твого серцебиття.
Нехай нерідко, може, миті ті
В житті твоєму зовсім непрості,
Але вони тебе навчають жить,
Що маєш ти в своїм житті робить,
А що не маєш, щоб до них ти знов,
Того й не відаючи, не прийшов,
А щоб на світі цім лиш те робив,
Аби на нім завжди щасливо жив,
Щоб знов не сталось горе те, бува.
Для того є на плечах голова,
В ній розум. В ньому думоньки живуть,
Які тебе поставлять на ту путь,
Якою ти повинен сміливо йти,
Аби до щастя світлого прийти.
Лиш слід збудить їх, слід розворушить
І тут же заходитись, щоб здійснить,
І способи, і засоби шукать,
Знайшовши – добре їх застосувать.
Тоді й дійде́ш до щастя ти свого,
Щоб жити з ним впродовж життя всього.
Євген Ковальчук, 22. 07. 2020
ID:
984861
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 31.05.2023 21:25:31
© дата внесення змiн: 31.05.2023 21:25:31
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|