Виймаю зі своїх думок
Я певну кількість слів.
Кладу їх у стрункий рядок,
Ба, декілька рядків,
Їх в вірші пишучи новім,
Що має певну суть,
Ту суть, яку, відомо всім,
Слова у нім несуть.
Також не забуваю я,
Щоб рими у словах
Жили́, мов дружняя сім’я,
Немов птах в небесах.
Вони ж дають йому в той час
Незайману красу,
Красу, яку я повсякчас
В своїй душі несу,
І прагну, щоб усі її
Побачити могли,
Аби у вселюдській сім’ї
Щасливо всі жили́,
Усотуючи вірша зміст,
Мов губка душова,
Підвищуючи цим же ріст
Духовний, бо слова –
Не просто літери, з яких
Скадаються вони.
Адже відомо всім, що в тих
Словах, що, мов човни,
Пливуть по морю-мові в нас,
Ті мешканці живуть,
Які людей всіх повсякчас
Рятують. Їхня суть
У тому ще із давнини,
Із самих початків.
Виразник світу в нас вони,
Думок і почуттів.
Євген Ковальчук, 18. 05. 2020
ID:
980114
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.04.2023 20:17:21
© дата внесення змiн: 14.04.2023 20:37:29
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
