Чому Ви читаєте?
Бо час такий; можна спастись — тільки перебуваючи з Богом. Чисті можуть зараз спасатись лиш Богом...
«Проявлять достоинства. Помнить о подарках судьбы. Оказалось, что люди, ведущие учёт приятным событиям, чувствуют себя счастливее.
Кроме этих рекомендаций, составленных в результате масштабного исследования, учёные пришли к выводу, что счастье — заразно.
Нахождение рядом со счастливым человеком повышает шансы «заразиться» счастьем на 25%». (науковці кажуть це світське - для душевних).
Прочитайте про св. Силуана і його твори: Ви «кінчитесь»... настане праліто Христа!
І очиститесь.
Не захочете ви згіршень — клоак цивілізації.
Навіщо сірість, «бридкість і нудьга» й рабство всесвітні? Навіщо земна грязь? — всеодно ж захочете чистоти, теплоти і любові в Богородиці...
Був би хоч один близько до духу Баха хоч в одній поемі — я знайшов би його на краю землі: радість, що хтось є, — надлюдський і вільний в Христі!
Носій генія і життя його можуть бути «оплаченими» — лише другими такими!..
Врешті лиш Богородиця і Ісус Христос мене втамують!
Світ не бачить літунів, сидить в терактах більшовицьких, вільно-благодатні ж літають над гряззю — те їх і спасає.
Бо заразне все-все!
А чому я в натхненні з Богородицею?
Перевіряйте серцем рядок кожен, не скажете, що я не попередив, — і лікті кусатимете, бо тисячі людей відвідують сайт, а як будуть небавом сотні тисяч (бо Христос і Мати Божа!)? Ви не девальвуєте?
Не загубитесь? Мені розказував Олесь Гончар, яка то страшна плата — за управління Спілкою письменників, бо за два управлінських терміни — творчості кінець!!
Жахливо й згадувати, і лице — і його зізнання чи сповідь...
Ви плачте.
Світ сидить в терактах більшовицьких.
Прочитайте св. Серафима Саровського: не будете помилятись в житті у стосунках з душевними і з духовними... Світ весь любить його, великого святого, і кланяється за подвиги в Ім’я Христа!
Хто взнає́ більше від нас — пам’ятає лиш Христа і Богоматір...
Це з того: творче святе і іскристе п’ється до святих, проте ті прямо зразу ж — шлють усе творче, і славу, і похвалу просто до Христа і Божої Матері!! — як я дивувався літ двадцять назад.
Польотами і талановитістю заражаються в небі: геніальних ніхто не бачить, хто не літає з носіями геніїв Божих в небі і Небі!
Догори — дух сильний рве!!
Літун геніальний — не землею собі походжає, перед відео-фото!..
Чим краща людина,
тим менше її бачать.
І.Ш.
Не «награє» класика поезій.
Стартував — тільки і бачили...
Ви ще майже порожні... людей титанічних Христових ви не бачили ще.
У «Вії» Хома каже про діру і Хому що??
Помудрійте...
28.04.2012
Ви читаєте оце —
найнікчемніше з сущого — прозу...
Та вже з 1978 року є поеми, яких весь світ не прочитає і через 250 років, ніби «надійних». Вони в книзі «Деміург», «Цар духу» і далі.
«Святі брехуни» — ще живуть в Москві!!
Не пропустили вони моїх поем.
Якою дрібною виявилась Москва! — художньо, богослівськи щодо недосяжного Божого художника.
Отак проявляться всі.
Хто б міг таке сказати людям — тоді, в смертельно-розважальний час? «Літературна Москва» відморожена не любить Богородицю в серці Ігоря.
Тихі зрадники душ своїх... своїх найперше, та й інших. Редактори журналів, газет, Києва і Москви! Всі, що не хотіли цих поем — через Бога-Христа, остерігання за дітей своїх, без хліба що залишаться...
Сиві тепер та не люблять Богородицю, і Христа, і Святого Духа.
Не люблять Христа! Що страшніше є?
Славу від людей люблять більше.
Трьохтисячолітня рана-невдача в вихованні серця...
Алфєєв, Ілляшенко — які слова мовлять, слова ніхто не промовить за Гулівера, Христового друга, пальчиками не поворушать... Люблять всіх? Стараються?
Не знають, бо не мають довіри до кінця: мали б — знали б від Христа!
То чого ж я нікого не боюсь? Бо люблю.
Благодать любить. Тоді — само собою виходить!
Безплатно роздаватиму мої книги у книгарні і спеціальні магазини: читайте. Баха хвалить добронадійно ігумен Мєщєрінов — та це вище, нічого земного чи людського... втікали усі!! Не наближується зараз! — в Росії ніхто.
Друга моя поема — спеціально понижена для доступності і розуміння, щоб хоч хтось вчепився! — й шарпнувсь.
Благодатний Вогонь сходить — в момент той кажуть і священноначальники: нікчемність усе!
За Давида сильніше мовлять: нікчемність - Рим, Нью-Йорк, Москва, Київ!
Чи зручно мені, що все я говорю — як Ісус Христос... живу так — на догоду Йому ходжу по землі, говорю так, тільки що художньо.
«Дивно: покалічені руки біля Богом поставленої літературної руки. Дивно: виродження духу в те, що сильно нагадує параліч. Дивно: виродження літератури в форму меча і роз’єднання ним себе і своєї думки з думкою інших народів» (І.Ш., 1984 р.).
З розумом апостола Павла — зараз розп’яли б.
Бо так співає народ: «Спасе Иисусе, сюда и не суйся — сейчас же распнут...».
Зрозуміло, що не хлібороби смиренні розпнуть.
«Говорю, що не маю права зраджувати Cвятий Дух. З мого кроку країна може зробити кроки до світла духу» (І.Ш., 1984 р.).
Не люблять мене магазини. ЯК ЛЮДИ, ЩО НЕ ЛЮБЛЯТЬ ІСУСА ХРИСТА.
Входять в магазини, виходять не знають куди і як, не входять до Христового серця страшно високо-глибокого!
Серед оцих ліліпутів — які є друзі бли-жнім?
Бах друг. Я друг усім. Нас бояться тому.
(Тільки найкращі люди, християнські мислителі вбачать зараз по всьому: як я тихо укрупнюю для світу Ольгу Седакову з її блискавок!)
Тому всі втратили все ще в СРСР,
чи відстали на сорок років — це як найменше.
Всі в глухім куті, — у тупику.
Головами об стіни будете швидко битись, я підніматиму
планку все вище!
Думайте. Просіть Христа. Міщанство розчавлюватиме всіх!!
Чуйте серцем, як можете! Поки іще можете...
«Но мы ностальгически вцепляемся в церковно-имперскую идеологию, подменяя ею собственно церковное самосознание,— в чем и заключается одна из главных причин сегодняшней общественной слабости Церкви» (игумен Пётр Мещеринов).
У Мещеринова попереду — світло, через три роки.
Що зараз є?
Мені жалко Седакову Ольгу, бо вона може піти як «класики». Посередностями.
Мій отець духовний — від Христа, брилища спочатково цільна з народження, канонічний богослов. Москва поважає його і знає. Патріарх знає, достойним називає, шанує, дбає, щоб він не занепав (!..), возить з собою у поїздках відповідальних в США, Канаду, Європу. Друкує.
Велить не залишати викладання в Духовній акадамії (!!).
Не посередність він: хто торкавсь в справах — те знає назавжди і свідчить!
Якби О. Седакова зійшлась на глибинах із Климом-режи-сером — живою залишилася б? Це ще питання.
А всі мої читачі — вибрані Христом серед вибраних, ба, найвибраніших, бо Седакову розуміють трохи, мене ж — майже ніхто. Ті, що прийшли в читачі Ігоря з найвищих спецслужб — скрегочуть зубами, таким чином ніби прокладаючи путь приходу Ісуса Христа вдруге!
Байдужі є? Ні, або за — або проти, розділ!
Або не зовсім свідомо сприймають — або відкидають, як цілком нерозумні.
Визначте слово блаженності їм, найвибранішим, — чи зможете оце??
Мати Божа допомагає всім, це незвично ніби, парадоксально — для неготових.
Я ж не хочу і не зміг би щось інше мовити, ніж Ісус Христос: втілюю художні образи Його.
Вибирайте, Ольго Олександрівно. Амінь.
24-26.04.2012
ID:
977214
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.03.2023 19:41:22
© дата внесення змiн: 16.03.2023 19:49:29
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
