До комендатської привикли ми години, до обстрілів ми звикли і тривог, для оптимізму десь знаходимо причини, надіємось на краще, бачить Бог! Не панікуємо і мислимо тверезо, фільтруємо новини в голові, бувають нерви ще гостріші леза, щоранку дякуємо Богу що живі! Дійсність сприймаємо такою як сьогодні, в минуле вже немає вороття, це зрозуміло що багато з чим не згодні, така нам доля випала й життя…
