Зима сніг крижаний на землю губить,
Мов прикрашає твій останній шлях
Додому - край родинний, любий,
Який не раз, мабуть, ти бачив в снах.
Повернення твоє було тривалим,
Весна забрала, а віддала зима.
Ти зник, мовчав. Тебе війна украла
В тієї, що молилася щодня.
Сердешна вірила, надіялась терпляче,
На зустріч сподівалась. Та не так...
Душа кричить, а очі гірко плачуть,
Бо жити треба, та не знати як.
Вродливий, молодий, веселий, щирий -
Таким ти залишився назавжди.
Так довго йшов додому Володимир,
Щоб спокій, мир і затишок знайти.
